Опубліковано 18-10-2021

17 жовтня 2021 року відбулось святкування з нагоди 463-ї річниці села Вікторів. Святкування розпочалось біля пам’ятника воїнам УПА, де і була відслужена протоієреєм Євгеном Шуваром панахида за всіх  хто віддали своє життя за волю та незалежність держави України. Після панахиди прот. Євген Шувар у своєму слові, звертаючись до присутніх, закликав не забувати тих хто виборов нам нашу незалежність і завжди згадувати їх у своїх молитвах. Також о. Євген привітавши жителів села Вікторів з днем села, закликав до єдності нагадавши, що ворог нас розділяє, а ми часто цьому піддаємося через що не раз втрачали свою незалежність. Також о. Євген в своєму слові закликав пам’ятати свою історію яку часто нам подають у перекрученому вигляді. Вікторівська земля має свою глибоку історію яка бере свій початок ще з княжих часів коли єдиною християнською вірою  в той час була віра православна. Тоді на пагорбі де зараз стоїть Православна церква Свт. Миколая поселились православні монахи-вихтори які займалися охороною західного шляху княжого Галича, де і утворилось поселення, що виникло навколо чернечої обителі, отримало свою назву від монахів-вихторів. Впродовж своєї історії село дарувало славні імена, колоритні постаті та цікаві події. Усередині 17 ст., під час визвольної боротьби нашого народу проти Польщі під проводом Б. Хмельницького, Вікторів породив для української історії селянсько-козацького провідника Семена Височана, який організовує на Прикарпатті найбільший повстанський загін, відомий під назвою « армія Височана». За свій організаторський та військовий талант полковник був прозваний ще тодішніми польськими істориками «малим Хмельницьким землі Галицької». А кілька років раніше його батько Гнат Височан засновує слободу Височанову, теперішнє село Височанка. Збереглися відомості, що керівником одного із загонів Височана був вікторівський священик о. Грига. Очевидним видається факт і страшної розправи над жителями Вікторова поляками та над родиною самого Височана, оскільки в подальшому такого прізвища в селі не віднаходимо. Також нам би багато розповів якби мав можливість те що бачив історичний, древній 700-літній дуб який росте біля храму Свт. Миколая під яким відпочивали козаки Богдана Хмельницького, які в 1648 р. йшли на з'єднання з повстанцями Семена Височана. Козаки які завжди йшли захищати нашу землю і віру православну під хоругвою Покрови Пресвятої Богородиці, свято яке ми недавно святкували. І хоча подія пов’язана зі чудесним явленням Матері Божої у православному Влахернському храмі у Константинополі наш народ, а особливо воїни з древніх часів, полюбили це свято і в цей день ми згадуємо також і козацтво і все воїнство та наших захисників. Тому православні християни села Вікторів молячись на цьому благодатному місці в храмі Свт. Миколая продовжують справу православних монахів-вихторів захищаючи віру православну, віру князів древнього Галича, віру козаків, віру святих які подвизались на нашій Галицькій землі. І молячись на цьому Богом Благословенному місці православні християни відчуваю велику Божу Благодать.

Також в  роки Другої світової війни і протягом наступного десятиріччя жителі села брали активну участь у русі опору червоним окупантам в рядах ОУН і УПА. Пам'ять про полеглих героїв живе в серцях нащадків, як і відновили бункер, у якому 14 лютого 1951 року загинули троє повстанців. Також в селі було багато криївок, одна з яких була розташована під вівтарем храму Свт. Миколая. Ще багато можна було б розповідати про історію нашого села Вікторів, але найбільше хочеться щоб ми любили своє село, в єдності працювали для його розквіту та шанували видатних людей і зокрема нашого часу, таких як  Степан Пушик та інших. А влада щоб цьому сприяла не тільки словом, але і ділом. Також на закінчення о. Євген виголосив усім жителям села та гостям многоліття. Свято продовжилось у будинку культури с. Вікторів. Дякуємо всім організаторам та всім хто залучився до створення свята.