Опубліковано 05-01-2017

«Свята ніч настає, ясний блиск з неба б’є.

• В людськім тілі Божий Син прийшов нині в Вифлеєм,

щоб спасти цілий світ»

(Коляда «Свята ніч»).

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ – СЛАВІМО ЙОГО!
Улюблені у Христі отці, брати і сестри!
У цю святу і Богом благословенну ніч, об’єднані думкою і молитвою біля Божого Дитяти, ми переживаємо предивну таємницю втілення Сина Божого. Дякуємо Господу Богу, що дав нам можливість знову зустріти цей урочистий день, коли Небо і земля разом прославляють Богомладенця Христа, Котрий народився в бідному вифлеємському вертепі. Про це велике дійство сповістив Ангел не лише вифлеємським пастухам, які в ту нічну пору стерегли свою отару, але й усьому людству: «І сказав їм ангел: не бійтеся, я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2,10-11). Ця радісна звістка втілення на землі Сина Божого пролунала не з Риму, столиці тогочасної могутньої імперії, не з імператорських палат і не з єрусалимських святилищ. Ні! Ця довгоочікувана для всього світу звістка пролунала тихої холодної ночі на маловідомій палестинській землі, з Вифлеєма. Але чи міг хтось у ті часи подумати, що з народженням Христа людство вступить в нову добу свого історичного буття. З Різдвом Христовим з’явилося Світло Правдиве, котре просвічує кожну людину, яка приходить у світ, та відкривається тайна нашого спасіння.
Подія світла, велична, могутня! Але в очах наших вона оповита серпанком смутку і терпіння… Адже пришестя на землю Сина Божого відбулося в постаті немічного і безпорадного Немовляти, першою оселею Якого на землі була убога печера для худоби, а перший поклін – від нужденних пастухів. Були, на жаль, і люта ненависть царя Ірода та жорстокість виконавців його волі, була залита дитячою кров’ю палестинська земля, втеча Богоматері з Немовлям на чужину… Ці події вже з самого початку стали колючками тернового вінка на невинне чоло Спаса-Немовляти. І хоч на тлі тієї темряви виступають деякі світлосяйні відблиски – спів ангелів на Небі, поклін волхвів, та вони не можуть применшити болю і страждань, що супроводжували жертву Сина Божого заради нас і нашого спасіння. В обставинах болю і терпіння, під супровід глузувань людського натовпу,  з неправедним судом і ганебною смертю на Хресті звершилась тайна нашого спасіння. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3,16).
Бог-Отець посилає Свого Сина на землю, щоб Він прийняв людську подобу та відновив образ Божий затемнений людським беззаконням. Яка глибина премудрості, правди і любови Божої до людини! Премудрості, яка є диханням сили Божої, відблиском вічного світла і проявом Його благості. Правди, яку явив нам Бог через жертву примирення (Рим. 3,25-26), зіславши на землю Свого Сина. Любові Божої до творіння, що впало, яка проявляється у Святих Тайнах, розливаючись животворною теплотою в людських душах задля добровільного  сприйняття подвигу самопожертви Христа-Спасителя. Господь наш Ісус Христос подав нам світло правди і вказав дорогу, якою маємо йти в нашому земному житті. Христос сказав: «Я - Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ів. 8,12). Христос відкрив нам життя згідно з волею Божою, життя правдиве, у братній любові, яке ніколи і нікуди не зникне. Спаситель Христос ставить на перше місце любов до ближнього: «Улюблені! Будемо любити один одного, бо любов від Бога; і кожен, хто любить, народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1Ів. 4,7-8). Про що свідчать нам ці святі слова? Чи не звернені вони до нашої совісті в цьому духовно убогому, зматеріалізованому сучасному світі? Може направду, все це занадто складно для нашого запамороченого досягненнями науки і сучасними технологіями розуму, який безуспішно намагається довести, що все, що сталося і нині відбувається в світі – процес еволюційного характеру, незалежний від Бога Творця. Перебуваючи під такими помилковими впливами, сучасне християнство повинно нарешті спрямувати свої думки до Святого Письма, в якому говориться про те, що Господь створив світ і що Новонароджене Дитя Боже Ісус є, власне, для нас  єдиною надією та допомогою у розв’язанні життєвих проблем. Можливо, ми перебуваємо в стані глибокого розпачу та відчуваємо, що не в силі нести свій хрест, але знаймо, що саме тоді Спаситель приходить до нас і все довкола стає світлішим, з’являються надія, сила і допомога. Треба лише відчути присутність Христа, почути ангельський спів та захотіти вклякнути перед Ним з почуттям подиву і любові. Тому що Ісус приходить до кожного, хто з великою вірою та щирою радістю зустрічає прихід на землю Божого Сина. І ця велична містерія, що повторюється щороку, приносить радість в кожну християнську родину.
З глибини душі, сповнений щирим почуттям глибокої віри та любови, вітаю всіх Вас – отці, брати і сестри – з празником Різдва Христового, Новим 2017 роком і Святим Йорданом та прошу Всевишнього, щоб Боже Дитятко повсякчас обдаровувало нас усіх щедрими Божими ласками. Здоров’я Вам, щастя, радості, доброго душевного настрою і миру нашій Україні, бо «Бог Предвічний народився! Прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь і утішився». 
Веселих Вам свят Різдва Христового! 
З нами Бог!
Христос народжується – славімо Його!

З архіпастирським благословенням
Божою милістю 
+Андрій
Митрополит Галицький. 
Керуючий Івано-Франківською єпархією УАПЦ.

Різдво Христове
2016/2017 року Божого
м. Івано-Франківськ