Доброго вам вечора! Я хотіла попросити у вас поради. Мені 17 і я стала жертвою брехливих пліток. Живу у маленькому місті, а плітки тут розносяться швидко. Коли я навчалась десь у 6-7 класі перейшла дорогу двом дуже заможним хлопцям, вони принижували усіх в класі. Усі їх терпіли та боялись, а деякі починали з ними навмисно дружити та ходити по кафе і так далі, а я так не робила. З 1 по 7 клас ще більш-менш все було добре (але певні передумови були) потім взагалі не можна було навіть ні до кого слова промовити, одразу якщо щось скажу усі починали все перекручувати й так далі. Пам'ятаю у нас навчалась дівчинка з кришталевою хворобою (це коли кістки дуже слабкі) і на уроці фізкультури ці хлопці та ще деякі почали тягнути її в різні сторони, зрештою вони зламали їй руку, а усе повісили на мене. І таких випадків безліч і це все за те що я не хотіла, щоб мене принижували, за те що я не робила як інші. Після 9 класу вони пішли навчатися за кордон, але їх звідти вигнали. Тепер вони постійно у цьому місті. А інші діти які залишилися тепер ненавидять мене за те що я не поводила себе як вони й багато чого бачила, адже нас звели з трьома іншими класами й вони не хочуть, щоб я це комусь розповіла. Я почала ходити на курси та пішла на гурток, але перші два або три заняття все добре, а потім як всі взнають мою фамілію та ім'я перестають вітатися і поводяться дивно. От, наприклад я почала ходити на додаткову з математики й там разом зі мною почав ходити один хлопець і коли я йшла вулицею і привіталась з ним він з переляканим обличчям почав дивитися по сторонах, щоб мене з ним ніхто не побачив, а на другий раз взагалі не привітався. Почала шукати виходу серед молодих людей що вірять і пішла один раз на церковне молодіжне зібрання, але там теж саме. Друзів у мене  нема, батьки мене люблять, але не ймуть віри усьому тому що я говорю, вони кажуть що я сама в усьому винна, що я сама занадто горда. Усі родичі по маминій лінії у тому числі й бабуся живуть далеко, а з батьковими у нас погані відносини. Я завжди сиджу сама вдома, за це сусіди вважають мене дивною. Також у нас по сусідству є хлопець, але він теж зі мною ніколи не вітався, а тепер нещодавно я взнала що він дружить з тими хлопцями. І таких випадків безліч! Я не знаю що вже з собою робити. Хочу переїхати в інше місто навчатися і працювати, але батьки проти. Кажуть я не самостійна і не пристосована до життя. Проте я вмію і прати, і прасувати, і прибиратися, і готувати більш-менш (звісно супер блюда не приготую, але суп зварю). Свого будинку ми не маємо (знімаємо), єдине що у нас є це стара хата у селі у якій живе моя бабуся. За це місто мене нічого не тримає, але я не знаю що робити. Отче допоможіть, я віруюча, читаю Біблію, кожен день молюсь, звісно маю свої гріхи та недоліки, але каюсь. Ще й за екзамени переживаю, також здоров'я останнім часом не дуже. Дайте пораду, що мені робити. Чи переїжджати в інше місто і ризикнути, чи змиритися і піти навчатися у місцевий університет, але тоді боюсь що це пекло знову продовжиться на 5 років. А я знаю що життя дуже коротке і хочу прожити його на повну з Богом. Наперед дякую вам за відповідь.

Слава Ісусу Христу!Отче в мене сьогодні був рік як померла моя мама,сестра замоввила службу в церкві за упокій,і коли я поставила свічки за упокій ,то вони почали гнутися і падати,мене зібрав такий страх що аж пече у грудях,що це може бути ,місця н е знаходжу собі

Доброго дня. В моєму житті сталася важка ситуація. Я зустрічалася з хлопцем ще зі школи, як кажуть перше кохання одне в одного. Після закінчення навчання в вищих закладах зійшлися жити. Під час спільного проживання зачали дитину. Вирішили узаконити відносини,зробити весілля. Під час сімейної наради захотіли повінчатися. Батьки благословили, раділи за дітей своїх . Але після народження доньки, наші стосунки погіршили. Чоловік віддалявся від мене, почав шукати собі коханок. Вважав, що жінка з дитиною нікому не потрібна. Я намагалася з ним поговорити і з його батьками. У нього до мене,як до жінки жодних притензій не було, навпаки всім близьким говорив, що я найкраща і кохає. А на свої інтимні переписки і бажання мати коханку, вважав, що це тваринний інстинкт і вдіяти нічого не може. Я не змогла терпіти ці його витівки і пішла від нього, розлучилася. Через 2 тижні він привів іншу, через пів року узаконили вони відносини у зв’язку, що вона вагітна.Але до сих пір має надію на подальше життя зі мною, думає, що через роки зійдемося, так ,як безмежно любить. Мені ж зустрівся інший чоловік,який безмежно мене кохає, розуміє і підтримує, навіть про зради і мови йти не може. Але я не знаю, що робити з вінчанням, це не правильно жити з одним, а вінчаною бути з іншим. Адже перед Богом дуже завинила, хоча шла на цей крок з відкритим серцем і надіями на міцну сім’ю🙁

Доброго вечора, пане отче. Можливо і не до Вас таке питання, але все ж я дуже хвилююсь. Мені приснився покійний дідусь і в сні мені сказав що зустрінемось через тиждень. Я дуже боюсь. Подала за упокій. В мене маленька дитина і за неї теж хвилююсь. Що робити у такій ситуації?

Христос народився! Чи можна малювати в неділю?

Доброго дня. Чи можу я хрестити дитину в другій парі, якщо не ходила до вводу зі своїм сином? Йому 2,5 роки

Чи можна матюкатися в думках?

Христос Рождається! Скажіть будьласка, чи є молитва від батька, щоб завагініла донька. Дякую.

Христос Народився!!!!!! Отче, в моїй сім'ї віддавна є така проблема. Мій чоловік переглядає порнографію. Я всілякими способами борюся з цим. І сварками, і з дому виганяла, і по доброму просила із сльозами, і молюся за ного і за нас. Дійшло до того що сама почала цим займатись. Впросила його піти до сповіді, бо розумію що це гріх. Але він далі продовжує це робити. Порадьте як бути. Молюся за нас обидвох, люблю його дуже, але бувають такі моменти відчаю, що опускаються руки. Коли знову бачу , що він це дивився , не скандалю , нічого не кажу, а просто замикаюся в собі і плачу.

Христос Рождається! У мене є бабуся. Після смерті діда, я жила з нею 9 років, бо вона цього хотіла. В неї дуже важкий характер, ми часто сварилися і от вона сказала,щоб я більше до неї не приходила. 3 місяці я не приходила,зла на неї не тримала. Потім ми помирилися,я знову приходила спати,бо вона просила,але знову вийшла сварка з батьками і зі мною. Потім ми дізналися,що у неї рак, Я приходжу, допомагаю в чому можу:дрова ношу, в магазин ходжу,воду приношу,але вона постійно недовольна, говорить,що хоче скоріше померти,що хоче у дім пристарілих, Скажіть,будь ласка, що можна зробити в тій ситуації? Чи винна я в цій ситуації?